Хто сказав, що бібліотека — це тільки книжки, тиша і «не шуміти»? 
У Гранітненській сільській бібліотеці Мирненської СВА ми вирішили довести, що бібліотека може бути місцем, де народжуються нові захоплення, оживають народні ремесла і навіть… дуже серйозні суперечки про те, що саме в’язати. 
Так у нас з’явився новий клуб за інтересами «Нитки, гудзики, в’язання» для підлітків 10–14 років.
Так у нас з’явився новий клуб за інтересами «Нитки, гудзики, в’язання» для підлітків 10–14 років.Ідея проста: знайомимо дітей із рукоділлям, вчимо в’язати гачком, розвиваємо терпіння, уважність і наполегливість — і потроху повертаємо в життя те, що колись було звичною частиною української побутової культури. А ще — показуємо, що створити щось власноруч набагато цікавіше, ніж просто натиснути кнопку «купити». 
За чотири зустрічі ми вже встигли чимало.
22.07 — почали з основ: вчилися читати та розуміти етикетки на пряжі, а потім освоювали ланцюжок із повітряних петель. Перші петлі — це ще той квест! 
29.07 — вчилися в’язати напівстовпчики та знайомилися з позначками у схемах для в’язання. Виявилося, що схема — це майже окрема мова. Але наші юні майстрині й майстри не злякалися!
30.07 — вирушили на екскурсію до магазину пряжі «Нитки гудзики». Саме ця назва частково й надихнула нас на назву клубу. 
Діти вибрали собі нитки та гачки — і настільки захопилися, що почали в’язати просто в автобусі дорогою додому! 
Оце я розумію — мотивація!
13.08 — вже вчилися в’язати стовпчики. А тут почалося найцікавіше. 
Діти приходили з відео неймовірних в’язаних іграшок і запитували:— А ми зможемо таку зв’язати?
Після заняття думки дещо розділилися… Хтось вирішив, що буде в’язати шарф. А хтось так старанно працював із нитками, що в результаті нав’язав вузликів і сам трохи заплутався разом із ними. 
Але знаєте що? Це і є навчання.
Бо рукоділля — це не коли одразу виходить ідеально. Це коли не вийшло — розпустив, спробував ще раз, насупився, посміхнувся і знову взяв гачок.
І саме цьому ми хочемо навчити наших дітей: не боятися нового, працювати руками, бачити результат власних зусиль і не здаватися після першої невдалої петлі.
Ініціаторка та керівниця клубу — завідувачка Гранітненської сільської бібліотеки Любов Полєва. Вона переконана: щоб зацікавити сучасних дітей народними традиціями та ремеслами, недостатньо просто розповісти про них. Треба дати нитку в руки, гачок — і можливість спробувати самому. А далі вже відбувається маленьке диво: дитина приходить просто «подивитися», а через кілька зустрічей уже носить із собою клубок пряжі, гачок і власний задум. 
Попереду в наших юних рукодільників ще багато петель, вузликів, розпущених рядів, нових спроб і, сподіваємося, перших власноруч створених речей. Бо справжнє ремесло починається не з ідеального виробу. Воно починається з першої невпевненої петлі.