Майстер-клас із виготовлення воскового весільного віночка — це завжди особлива подія, наче перенесення в часі, коли ми торкаємося до забутих, але таких важливих традицій. Це занурення у справжню магію, де історія оживає в руках. На майстер-клас зібрались бажаючі, які реально хотіли спробувати зробити своїми руками окремі елементи віночка, щоб у подальшому мати змогу відтворити всю композицію в цілому. Серед учасників - працівники культури Мирненської громади. Наша майстриня – пані Оксана (науковий співробітник Національного музею декоративного мистецтва України), спочатку розповіла як з’явились ці чарівні прикраси. Історія воскового віночка починається не в українському селі, а у... королівському палаці. У 1840 році, коли королева Великої Британії Вікторія виходила заміж за принца Альберта, вона одягнула весільну сукню білого кольору і вінок із живих квітів апельсинового дерева та перлів. Мода на воскові вінки прийшла до нас наприкінці XIX — на початку XX століття із Західної Європи, але українські майстрині наповнили їх власним, сакральним змістом. Для наших наречених віночок став символом чистоти, оберегом і надією на довговічність шлюбу — адже на відміну від живих квітів, віск зберігався десятиліттями як родова реліквія, часто поряд з іконами. Сам процес виготовлення віночка — це справжня медитація, кропітка і дуже точна робота. Він вимагає терпіння і уваги до найдрібніших деталей.
Ми розпочали роботу над створенням власного шедевру. У повітрі панувала тиша, яку порушувало лише тихе цокання ножиць і хлюпання воску. Спочатку вирізаємо крихітні елементи майбутніх квітів — пелюстки, листочки. Паперові квіти нанизуємо та прикручуємо до тонкого дроту, формуючи гілочки та букетики, які потім обмотуємо ниткою. Головна магія — воскування: Перед нами постає головний і найзахопливіший етап. Пані Оксана демонструє нам, як швидко, одним точним рухом, занурити паперову квітку у віск, а потім — у холодну воду, щоб віск миттєво застиг. Завдяки цьому папір вкривається ніжним, напівпрозорим шаром, який на світлі виглядає, як перлини. Кожна така краплина воску, кожна пелюсточка — це ручна робота, що робить віночок унікальним. На Вінниччині майстрині створюють дво-, три- чи навіть чотириярусні вінки, кожен з яких може складатися з понад тисячі дрібних елементів. У нас складається лише маленька бутоньєрка.
Через дві години майстер-клас закінчується і ми втомлені, але натхненні тримаємо в руках свої творіння. І це не просто сувенір, це частинка відродженої історії, в яку ми вклали велику роботу, терплячість, частинку власної душі і серця. Це неймовірний досвід, який дозволяє зрозуміти, наскільки багато праці, любові та глибокого символізму вкладали наші предки у весільний обряд і його головну прикрасу. Щиро дякуємо пані Оксані за можливість поринути у світ традицій, барв та творчості наших предків.