Експозиція під назвою «Аварія на ЧАЕС: події, люди, досвід» відкрила перед відвідувачами унікальні сторінки історії. Серед представлених матеріалів — телевізійна техніка, нагороди, архівні книги, надані музеєм телебачення Національна суспільна телерадіокомпанія України, а також нові фондові надходження. Виставка стала своєрідним містком між минулим і сучасністю, дозволяючи глибше відчути масштаб трагедії та роль людей, які опинилися в епіцентрі подій.

Особливу цінність заходу становило живе спілкування під час круглого столу, до якого долучилися ліквідатори, телевізійники, науковці та майбутні журналісти. Серед спікерів — Тетяна Цимбал, народна артистка України; телеоператори Михайло Лєбєдєв та Сергій Курилік, які працювали у зоні вже в перші два місяці після аварії; монтажник станції Володимир Закревський; тележурналіст Валерій Макаренко, який одним із перших здійснив репортаж із зони відчуження та очолює організацію «СОЮЗ ЧОРНОБИЛЬ-ФУКУСІМА».

До обговорення долучилися й представники Мирненської громади, які разом з іншими учасниками мали змогу почути живі свідчення очевидців. Історії, що пролунали, відкривали правду про перші дні після аварії на Чорнобильська атомна електростанція — про небезпеку, невідомість і водночас мужність людей, які працювали в умовах надзвичайного ризику.

Особливо зворушливим і значущим моментом зустрічі стало спілкування з Григорієм Криволапом — ліквідатором аварії та лікарем із Волновахи. Він поділився особистими спогадами про ті трагічні й водночас героїчні дні, розповів про роботу ліквідаторів, їхню самовідданість і силу духу. З особливим теплом і болем він згадав імена своїх побратимів із Волноваського району, які, не шкодуючи здоров’я і власного життя, робили все можливе, щоб зупинити поширення ядерної загрози на великі території. Його слова стали живим свідченням мужності та жертовності, що не мають права бути забутими.

Окремо під час зустрічі порушувалися питання складності висвітлення трагедії у 1986 році, коли інформація про катастрофу замовчувалася або подавалася обмежено. Саме тому надзвичайно важливо сьогодні зберігати правдиві свідчення та передавати їх молодому поколінню.

Захід став не лише даниною пам’яті, а й важливою освітньою платформою. Учасники наголошували на необхідності поєднання особистого досвіду ліквідаторів із сучасними науковими дослідженнями, що дозволяє глибше зрозуміти наслідки техногенних катастроф та формувати професійний підхід до їх вивчення.

Круглий стіл «Хроніки Чорнобиля» ще раз нагадав: пам’ять про такі події має жити — у свідченнях, у дослідженнях, у свідомості нових поколінь. Адже саме вона є запорукою відповідальності за майбутнє.