Наставництво є дієвою формою підтримки дітей і молоді. Це також офіційно визнано державою: в Україні ухвалено закон «Про наставництво», який закріплює наставництво як окрему форму підтримки та визначає ролі, межі й відповідальність усіх сторін.
Та попри законодавче врегулювання, наставництво починається не з документів, а з внутрішнього рішення людини. І майже завжди — із запитань: чи впораюся, чим зможу бути корисним, де межі моєї участі.
Наставництво — це не про «врятувати» чи «стати мамою чи татом». Це про теплі, здорові стосунки з чіткими межами.