Сьогодні ми вшановуємо пам’ять усіх, хто пройшов через російський полон, катівні та нелюдські випробування, але не скорився. Ми схиляємо голови перед військовими, добровольцями та цивільними, які загинули, залишаючись вірними Україні та людській гідності.

Особливе значення для цього дня має ніч з 28 на 29 липня 2022 року, коли російські війська здійснили теракт у Волноваській виправній колонії в Оленівці, де утримували оборонців «Азовсталі». Тоді щонайменше 53 українські захисники загинули, ще понад 130 отримали поранення. Цей злочин став одним із найжахливіших прикладів жорстокості окупанта та грубим порушенням норм міжнародного гуманітарного права.

Для нас кожен загиблий — це не лише Герой України. Це син або донька, брат або сестра, людина, яка мріяла, любила, будувала плани та вірила у перемогу.

Сьогодні ми згадуємо всіх, хто віддав життя за Україну, пройшов катівні та не повернувся з полону. Ми вшановуємо добровольців, які першими стали на захист держави. Ми пам’ятаємо цивільних, які загинули у неволі, зберігши людяність навіть у найтемніші миті.

Цей день — не лише про біль. Це день нашої гідності, сили українського духу та обов’язку пам’ятати. Ворог намагається відібрати в нас не лише землю, а й пам’ять, правду та людяність. Але ми стоїмо і стоятимемо, бо маємо Героїв, яких неможливо зламати.

Низько схиляємо голови перед кожним, хто не повернувся з полону. Молимося за їхні душі та віримо, що справедливість обов’язково переможе.

Пам’ятаємо. Не пробачимо. Переможемо.

Слава Україні! Героям Слава!